Українська Русский English
 
 

Новини

«Оглядач»: «Олександр Максимчук: Це міф, що лікарню майбутнього має побудувати Катерина Ющенко»

29.11.2011, 17:51 Версія для друку
Вiдправити сторiнку на E-Mail

53 тисячі квадратних метрів планувалося відвести під будівництво найсучаснішого в Україні медзакладу під назвою «Дитяча лікарня майбутнього». Його вартість перевищувала мільярд гривень.

З моменту появи такої грандіозної ідеї пройшло більше п’яти років. На майданчику біля «Феофанії», де мала розташовуватися обладнана за останнім словом техніки лікарня, вирито котлован, закладено фундамент... і більше нічого. Перед початком будівництва збиралася Опікунська рада проекту, на якому було ухвалено рішення починати зведення лікарні на гроші, отримані від благодійних внесків, мовляв, держава потім «підтягнеться». Так і зробили. Але держава не «підтяглася», дозволи на будівництво так і не були отримані, і всі роботи зупинили. Чому в Україні дотепер не побудована суперсучасна лікарня для дітей і є чи взагалі шанси, що вона коли-небудь з’явиться, «Оглядачеві» розповів голова правління фонду «Дитяча лікарня майбутнього» Олександр Максимчук.

– Понад рік ви не давали інтерв’ю, а навколо проекту точилася маса чуток... І раптом ви вирішили заговорити.

– Ми ніколи не були закритими. Наш офіційний сайт постійно оновлюється, ми надаємо на ньому повну інформацію. У нас існує меморандум з каналами і радіостанціями, який ми підписали ще до телемарафону в 2006 році. Меморандум – це не тільки підтримка саме того телемарафону, а постійна підтримка і постійне інформування громадськості. Але останні роки з півтора особливо нового нічого не було. Закінчувалася робота з робочого проектування. Чекали рішень від влади.

– На фонд останнім часом обрушилася маса перевірок. Чи немає тут, на вашу думку, політичного підґрунтя?

– У вашім питанні вже є відповідь. Перевірок пройшло близько дев’яти. Усі без винятку були ініційовані політиками, народними депутатами. Першим був Тарас Чорновіл, потім були люди із фракції БЮТ. Тепер це Москаль, Куликов, люди які прийшли в парламент під прапорами «Нашої України» Віктора Андрійовича Ющенко, і тепер вони перші, хто на нього пробують тиснути цим проектом. Вони взяли дуже голосну тему.

Замовник будівництва – держава. Ми приєдналися до цієї ініціативи. Нам дуже важливо було зберегти конструктивні відносини з державою. Ми хочемо конструктивного діалогу. За останній рік у нас цей діалог не зовсім виходить. Якщо держава вирішила створювати такий центр, а громадськість і благодійники вирішили підтримати цю ініціативу, то різниці немає, якщо тільки держава не змінила своє бачення.

– Так у чому ж справа?

– За нашим даними, на сьогодні офіційного дозволу на будівництво лікарні немає. Офіційні документи, які у нас підписані із замовником, дійсні і говорять про те, що цей центр повинен бути створений. До початку 2010 року практично щотижня відбувалися наради, це все протоколювалося. Це стосувалося проекту, дозвільних процедур, процедур по інженерній підготовці. Наради проходили із запрошенням міністерств, державних організацій. Починаючи з середини 2010 року, у нас пройшло лише кілька нарад такого рівня. Те, що зробили Москаль з Куликовим... Напевно, вони хотіли пропіаритися на цьому проекті, але я хочу сказати, що вдячний їм за той інтерес, який вони відновили до цієї теми. Слава Богу, що хоча б у такий спосіб преса, громадськість почали цікавитися.

– Скільки було витрачено з тих коштів, що зібрано?

– Ми зібрали близько 147 мільйонів гривень. Чому близько? Щодня ця цифра змінюється. На сьогодні у плюс, тому що немає активних робіт, а гроші розміщені на депозитах. Ми дали на нашому сайті інформацію «Укрексімбанку», єдиного банку, у якому зберігаються наші гроші. Близько 100 мільйонів – це гроші благодійників і близько 48 мільйонів – це пасивні доходи, тобто відсотки від розміщених на депозитах грошей.

– Зараз в «Охматдиті» створюються нові корпуси і кажуть, що вони дублюють «Лікарню майбутнього»...

– Проект, який ми робимо, експериментальний. У зв’язку з тим, що його проектував британсько-французький консорціум, ми просили його проектувати за світовими стандартами. В «Охматдиті» дуже класні лікарі, з якими ми давно співпрацюємо. Ми допомагали їм проходити стажування за кордоном. Питання інше, яке виходить з площини лікарів, – це ефективність використання державних грошей у створенні цього корпусу, ефективність та інноваційність цього проекту. Хоча проектанти і замовники говорять, що це «розумна» лікарня, навіть пряма фраза була «це і є Лікарня майбутнього».

Ми категорично проти цього, готові виходити на будь-які відкриті розмови, відкриті порівняння нашого проекту і проекту, що створюється в «Охматдиті». Його остаточно ніхто не бачив. Є якісь ескізи, але хочу з високим ступенем проінформованості сказати, він не пройшов ще експертизу, на цьому етапі проектування ще триває, а наш проект рік як вийшов з експертизи. Те, що там відбувається: знесені чотири корпуси, проводяться земляні роботи, ми не прокуратура, але є дуже велике питання, як це робиться з погляду дозвільних процедур.

– У якому році планувалося закінчити будівництво «Лікарні майбутнього»?

– Є указ президента 2005 року, є постанова Кабінету міністрів 2006 року, є постанова Кабінету міністрів 2009 року, які регламентують будівництво і визначають замовника. Зараз є чітко визначений замовник «Державне підприємство Клінічна лікарня Феофанія». Є світова практика: лікарня такого рівня, такої площі, такої насиченості будується мінімум 7-8 років. І є два міфи, які нам би дуже хотілося розвіяти.

– Які ж?

– Перший міф: побудувати цю лікарню має Катерина Ющенко. Наше завдання зараз, можливо, вибачитися перед тими, хто так зрозумів, і пояснити, що було трохи інакше. Міф другої: бліц-будівництво цього проекту. В оточенні теперішнього президента, в оточенні попереднього президента був ряд людей, які хотіли якісь речі приурочити до чогось, не буду коментувати до чого. У мене перша освіта будівельник, і я хочу сказати, що такі проекти не реалізуються за 2-3 роки. На такого масштабу проекти у нас в країні дуже часто нашаровується багато політики і всяких інших непотрібних речей.

– Нещодавно було заявлено, що частину зібраних коштів фонд витратить? На що?

– Ми бралися за проектування, за допомогу державі в покупці техніки і за підготовку фахівців. Проект ми закінчили, передали після експертизи державі. Ми виконали свої зобов’язання ще рік тому. Закупівлю техніки ми передбачали здійснювати, коли буде завершене будівництво. У зв’язку з тим, що дозволу на будівництво немає вже більше року, є рішення правління і наглядової ради фонду «Дитяча лікарня майбутнього» про закупівлю устаткування для перинатального центру 4 рівні на базі ІПАГу. Конкурс вже оголошений. Є національний проект, який курирує Акімова. Це створення 30 перинатальних центрів. Велике питання – це створення центрального перинатального центру 4 рівні.

– Чому саме туди ви хочете спрямувати кошти?

– У нас велике питання по «Охматдиту». Ми не розуміємо, що там буде відбуватися. Ті процедури, які відбуваються, не є публічними. Якщо з одного боку заявляється, ми «закриємо» онокогематологію, онкохирургію і так далі, витратимо стільки-то бюджетних коштів, то ніхто не пояснює ні нам, ні медикам, яке обладнання буде закуплено, що у першу чергу буде зроблено. Ми чітко знаємо, що там немає перинатального відділення, хірургії новонароджених.

Держава правильно сфокусувалася, запустивши програму перинатальних центрів. Цей фокус нами був упійманий ще п’ять років тому. Це одна з ключових проблем разом із дитячою онкологією. І тут не йдеться про те, щоб купити щось одне і зробити великий піар.

Фонд «Україна 3000» за 5 років своєї діяльності купив 200 одиниць важкого обладнання для дитячих лікарень на суму 37 мільйонів гривень. Щоб не виникало плутанини, поясню. У 2006 році фонд «Україна 3000» спеціально заснував фонд «Дитяча лікарня майбутнього» – тільки під реалізацію проекту «Дитяча лікарня майбутнього». Це окремий фонд, у нього окремі рахунки окрема бухгалтерія тощо. Тим часом фонд «Україна 3000» реалізовував інші медичні програми, з іншими благодійниками. Це ніяк не пов’язано з лікарнею – лікарнею займається фонд «Дитяча лікарня майбутнього».

– Яка це буде сума?

– Всі ті кошти, які ми зібрали у простих громадян і приватних благодійників – це близько 6 мільйонів гривень. Ми додамо туди депозитні відсотки, і в сумі це буде 9-10 мільйонів. Наразі також закінчуємо ознайомлення із заявками медичних установ. Думаємо, що підійдемо комплексно і закриємо проблему одного або двох відділень.

– А що ви будете робити з грошима, що залишилися?

– Вони знаходяться на депозиті. Ми готові почати будівництво, якщо держава скаже: «Хлопці, дозвіл є, проект гарний, починайте. Ось бюджетний рік, зараз знайдемо гроші і через квартал-два ми підключимося». Ми готові, ми резервуємо якусь суму грошей. Ми ще у 2009 році провели конкурсний відбір між будівельними компаніями і компанія «Альтіс-Холдинг», яка провела інженерну підготовку ділянки, готова за 38 місяців побудувати весь цей центр. У нас є з ними домовленість, визначена у цінах 2009 року, по створенню «нуля»-фундаменту, основи для майбутнього будівництва.

– Відомо, що в 2010 році Тарута обіцяв дати вам грошей, але пізніше він заявив про непрозорість вашого проекту...

– Корпорація Тарути «Індустріальний союз Донбасу» ще у 2006 році заявила, що вони будуть найбільшими донорами. Це 15 мільйонів доларів. Це єдиний великий благодійник, з яким у нас не підписано жодного документа, ні протоколу про наміри, ні договору. При цьому Тарута дотепер входить у нас до опікунської ради. Ми й досі сподіваємося, що ця людина або ця корпорація справді виконають свої публічні заяви. Ми готові під камерами телевізійними сидіти і розмовляти з будь-яким представником будь-якого благодійника, пояснювати будь-які питання. Ми з великою повагою ставимося до українського великого бізнесу, але ми б хотіли, щоб з такою ж повагою вони ставилися до своїх публічних зобов’язань і заяв.

– У вас задекларований не один благодійник. Хтось же дотримався обіцянки?

– Є питання по «Охматдиту». А чи будуть там лінійні прискорювачі? Це річ, яка допомагає з раковими пухлинами впоратися без ножа. Вони повинні обов’язково бути в цій країні. У нас є договір зі шведською фірмою «Електа» на два лінійних прискорювачі. Спонсором цієї закупівлі є фонд Віктора Пінчука. Пінчук чітко задекларував 10 мільйонів доларів. Ми з ним підписали угоду і тільки тоді, коли будуть поставлені бункери, ставиться туди обладнання. Це приклад для Тарути. Якщо журналісти допоможуть нам розповісти про всі наші перипетії, ми будемо тільки щасливі. Це насправді багато кому допоможе.

– Україна за рівнем благодійності займає зараз 153 місце у світі. Люди не розчарувалися в самому понятті «благодійність»?

– Віддача від ефективно вкладених благодійних коштів набагато вища, ніж віддача, на жаль, від державних грошей. Ви можете проаналізувати державні закупівлі по медичному обладнанню і ті, що роблять благодійні фонди. Ви можете знайти навіть підґрунтя в нашому проекті «Дитяча лікарня майбутнього» і подумати, чому чиновникам не вигідно реалізувати такий проект. Ви проведіть своє журналістське розслідування. Я вам адресу в першій частині розмови, на який об’єкт треба сходити, дав. Не хочу коментувати, у мене дуже висока відповідальність за слова, які я говорю, але інформації у нас дуже багато. З дуже багатьма посадовцями ми розмовляли і у закритому режимі теж... Один дуже високопоставлений чиновник, який раніше був керівником і зараз залишається ним, нам сказав: «Хлопці, якби ви поводилися правильно, ми б уже стрічечку перерізали».

Марина Фролова, «Оглядач»

Дивіться також інші матеріали спецтеми «Чи є майбутнє у лікарні майбутнього» на obozrevatel.com.


Підтримати проект

Підтримати проект

Обери інформер

Допоможи дітям! Розмісти у себе баннер
Приклад інформера: