Українська Русский English
 
 

Новини

Стенограма громадського обговорення містобудівної документації Всеукраїнського центру охорони здоров’я матері і дитини

12.06.2009, 11:39 Версія для друку
Вiдправити сторiнку на E-Mail

26 травня 2009 року

Колонна зала Київської міської державної адміністрації

Микита Бєльський (ведучий): Вітаємо! В ефірі телеканалу «Київ» – громадське обговорення. Сьогодні ми будемо обговорювати достатньо важливу тему – проектування та будівництво «Дитячої лікарні майбутнього».

Катерина Поповська (ведуча): «Дитяча лікарня майбутнього» має допомогти Україні виростити здорову націю. Багато центрів в Україні, які займаються лікуванням надзвичайно важких хвороб, є почасти пристосованими, а не збудованими. І постійне латання дірок призводить до того, що ми втрачаємо найцінніше – здоров’я наших дітей. Отже, проблема назріла. І вже, напевно, всі бачили рекламу, що потрібно долучитися до того щоб зібрати надзвичайно великі кошти і звести лікарню майбутнього, яка уже є і закордоном, і у наших країн-сусідок. В Україні, на жаль, немає, але будемо сподіватися, що таки буде. І один із кроків, щоб таки це сталося, вважайте, що відбувається саме сьогодні.

Ведучий: Сьогодні це буде громадське обговорення. Офіційно «Дитяча лікарня майбутнього» називається Всеукраїнський центр охорони здоров’я матері і дитини. Перед тим, як ми розпочнемо громадське обговорення, я хочу надати слово начальнику Головного управління з питань внутрішньої політики КМДА Віктору Олександровичу Гончаруку для того, щоб він оголосив порядок процедурних питань.

Віктор Гончарук, начальник Головного управління з питань внутрішньої політики КМДА: Для початку нашого заходу потрібно подолати декілька процедурних речей. Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сприяння будівництву» №509-17 від 16.09.2008, громадське обговорення проходить під головуванням представника відповідного органу самоврядування. Зокрема, в даному випадку, ми пропонуємо провести захід під головуванням голови постійної комісії Київради з питань земельних відносин, містобудування та архітектури Єлаха Олексія Юрійовича. Пропозиції до складу президії секретаріату: Коваленко Олена Миколаївна – виконавчий директор Благодійного фонду «Дитяча лікарня майбутнього», Ряпінський Андрій Станіславович – голова ГО Голосіївського району «Корчувате – наш дім». Пропоную також обрати президію у складі 6 осіб: представники КМДА, депутатського корпусу Київради, замовника будівництва, а також представники громадськості, як того вимагає закон. Є пропозиція щодо складу президії у наступному складі: Євлах Олексій Юрійович – голова постійної комісії Київради з питань земельних відносин, містобудування та архітектури, Гончарук Віктор Олександрович – начальник Головного управління з питань внутрішньої політики КМДА, Павлюк Віра Петрівна – доктор медичних наук, голова правління Благодійного фонду «Дитяча лікарня майбутнього», Максимчук Олександр Володимирович – голова правління Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000», Григорович Лілія Степанівна – народний депутат України, член Комітету з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства Верховної Ради України, а також Бакун Ольга Анисимівна – голова органу самоорганізації населення «ТЕРЕМКИ-1», який безпосередньо розташований на території Голосіївського району м. Києва. Окрім цього, за положенням цього закону, необхідно обрати склад Погоджувальної ради, адже так чи інакше до будь-якого проекту, який розглядається, зокрема, і до цього, який розглядається сьогодні, існують певні пропозиції. Пропозиції носять різний характер: це пропозиції архітектурного плану, пропозиції, які стосуються функціонування і подальшої роботи «Дитячої лікарні майбутнього», а також пропозиції, які лунають від громадськості і мають несистемний характер. Так чи інакше, але врахувати їх згідно закону, дослухатися до думки громадськості покликана Погоджувальна рада, яка створюється згідно закону. Згідно позиції закону, необхідно, щоб до складу Погоджувальної ради входило більш ніж 50% представників громадськості, органів виконавчої влади, депутатського корпусу. Виходячи з цього, ми пропонуємо наступний склад Погоджувальної ради, яка узгоджуватиме всі проблемні питання, а також розглядатиме слушні пропозиції. А саме: Євлах Олексій Юрійович – голова профільної комісії Київради, Броневицький Сергій Петрович – начальник Головного управління містобудування, архітектури та дизайну навколишнього середовища КМДА, Гончарук Віктор Олександрович – начальник Головного управління з питань внутрішньої політики КМДА, Качурова Людмила Вікторівна – начальник Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення КМДА, Бакун Ольга Анисимівна – голова органу самоорганізації населення «Теремки-1» м. Києва, Шаповал Наталя Василівна – представник органу самоорганізації «Теремки-1», Васильєва Людмила Миколаївна – вчитель загальноосвітньої школи №122, яка розташована в Голосіївському районі м. Києва, Нікіфоров Валерій Олександрович – керівник органу самоорганізації населення мікрорайону «Пирогів» Голосіївського району м. Києва, Нікітенко Валерій Юрійович – голова органу самоорганізації населення Комітет мікрорайону «Теремки – 2», і Цеханович Юлія Вікторівна – секретар органу самоорганізації населення Комітет мікрорайону «Теремки-2». У даному сприску представлено багато представників Голосіївського району, як цього вимагає процедура, яка говорить про те, що переважне право на прийняття того чи іншого рішення стосовно проекту будівництва мають представники громади мікрорайону, району, який прилеглий до території будівництва. Саме тому і в сприску реєстрації учасників, і в Президії, і в складі Погоджувальної ради присутня досить істотна квота представників Голосіївського району. Хоча, знову, виходячи з того, що ми всі є представниками громади м. Києва, ми не унеможливлюємо, а заохочуємо участь представників громади інших районів м. Києва.

Порядок денний пропонується наступний:

  1. Призначення та місце «Дитячої лікарні майбутнього» у системі охорони здоров’я України: світоглядний висновок;
  2. Презентація архітектурної документації Всеукраїнського центру охорони здоров’я матері і дитини.

Ми зібралися заради того, щоб проговорити всі планувальні, функціональні деталі цього проекту і внести відповідні пропозиції, зміни безпосередньо від громадськості. Хочу сказати, що на початку травня цього року вийшло оголошення в пресі, зокрема, в комунальній газеті «Хрещатик». Окрім того, було кілька публікацій у муніципальних телевізійних програмах, на яких, зокрема, анонсувалося проведення даного заходу. Якщо загалом говорити про проект, то його анонсування розпочалося близько двох років назад. І за цей час, звісно, надійшло чимало різних за вагою, ґрунтовністю або тематично наповненістю пропозицій, побажань, претензій або зауважень до майбутнього проекту. Ці пропозиції працівниками Міжнародного благодійного фонду узагальнювалися, обговорювалися і певним чином систематизувалися, як у попередній час, так і після публікації у муніципальній газеті «Хрещатик». Окрім цього – це також обумовлено процедурою, – було повідомлено профільну комісію Київради з питань земельних відносин, містобудування та архітектури. Відповідно, ми можемо говорити про те, що повна процедура підготовки та обговорення містобудівної документації проекту «Дитяча лікарня майбутнього» здійснена у встановлений законом спосіб. Дякую вам. Я б попросив проголосувати за обрання, або ж внести пропозиції та зауваження до тих органів наших зборів, які були анонсовані мною. Чи є інші пропозиції?

Ярослав Яцків, директор Головної астрономічної обсерваторії НАН України: Я директор Головної астрономічної обсерваторії НАН України, по сусідстві з якою, в охоронній зоні будується «Дитяча лікарня майбутнього». Прошу мене включити до складу Погоджувальної ради.

Віктор Олександрович Гончарук: Пропозицію виносимо на голосування. Я пропоную проголосувати загальним списком за склад, запропонований мною, якщо не має інших пропозицій, а потім проголосувати за пропозицію, яка внесена нашим шановним колегою – Ярославом Степановичем Яцківим. Таким чином, прошу голосувати за запропонований процедурний та особовий склад статутних органів наших зборів. Хто за? Хто проти? Утримався? – Немає. Хто за внесення кандидатури шановного колеги – представника Головної астрономічної обсерваторії НАН України, який щойно виступав? Прошу голосувати «за», «проти», «утримався». Лічильна комісія порахує результати, і потім ми їх узагальнимо. Хочу сказати, щодо участі в цих зборах записалося, станом на цю хвилину, 365 осіб. Що є досить символічним, з огляду на певні загальні світоглядні показники. З огляду на те, що ми проголосували за роботу і обрання робочих органів нашого громадського обговорення, передаю слово ведучим, щоб вони розпочали і з Богом завершили.

Ведучий: На цьому процедурні питання завершено і ми зараз покажемо відео сюжет, який доводить необхідність будівництва даної лікарні. Після цього відео сюжету перейдемо відповідно до нашого обговорення.

Трансляція відеоролика

Ведучий: Отже, переглянувши цей невеличкий відео сюжет, можна зрозуміти, настільки необхідно сьогодні збудувати нову лікарню, новий медичний центр, застосовувати новітні технології і зробити всі найліпші умови для батьків, і, звісно, прооперувати дітей таким чином, щоб вони одужали, щоб вони змогли знову жити.

Ведуча: Про важливість цієї проблеми можна навіть судити з того, яке товариство зібралося для обговорення. Я хочу надати слово заступнику Міністра охорони здоров’я України Митнику Зіновію Миколайовичу і почути про конкретні передумови створення лікарні. Ми, як звичайні обивателі, розуміємо – лікарня має бути. Проте настільки все ж таки держава готова допомогти та прийняти цю ідею, цю філософію, як сказала шановна керівник Української дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ», – «це має бути вироблена психологія людей». Наскільки назріло чи вже перезріло?

Зіновій Митник, заступник Міністра охорони здоров’я України: Якщо починати з того, «назріло чи перезріло», то я б сказав, що воно назріло і давно назріло. Дуже давно назріло будівництво нової лікарні – «Дитячої лікарні майбутнього». Справа в тому, що «ОХМАТДИТ» – серйозний лікувальний заклад, який функціонує і надіє допомогу дітям з усіх регіонів України. Це один заклад. Інший заклад – Інститут педіатрії, акушерства та гінекології Академії медичних наук України, який надає допомогу у тому числі і дітям. Це дві установи, які функціонують в Києві та працюють на всі регіони України в повному розумінні цього слова. Я не можу сказати, що вони погано працюють, мають низький рівень кваліфікації чи низьке оснащення. Вони досить серйозно оснащені різним медичним устаткуванням і мають відповідний розумовий потенціал, який надає допомогу. Проте є одне «але», яке свідчить, що споруди, в яких вони знаходяться, у першу чергу, мають відповідний вік (деякі по 100 років). Реконструкція корпусів цих лікарень, я думаю, буде більш затратною, можете повірити моєму слову, ніж будівництво нової лікарні. Проектування і будівництво «Дитячої лікарні майбутнього», про яку йде сьогодні мова, – це лікарня майбутнього у повному розумінні. Вона буде відповідати всім нормам, які сьогодні прийняті і в Європі, і в світі: починаючи від побутових приміщень і закінчуючи операційними; починаючи від елементарного повітряобміну – вентиляції, і закінчуючи підігрівом. Також вона відповідатиме екологічним вимогам. Що стосується безпосередньої структури лікарні, то вона спроектована так, як цього вимагає нинішній час і нинішня потреба. Ми не можемо все зробити в «ОХМАТДИТі» і в ІПАГ АМН України, тому в цій лікарні будуть спроектовані підрозділи, які конче потрібні нашим хворим діточкам, які конче потребують будівництва. Що стосується державної підтримки чи позиції Міністерства охорони здоров’я України, я думаю, що тут не повинно бути і немає ніякої дискусії. Ми з першого дня підтримали, підтримуємо і будемо підтримувати розвиток подій у цьому напрямку. Це однозначно, і питання з цього приводу не можуть виникати. Якщо я не повно відповів, то нагадайте, і я відповім на запитання. Дякую.

Ведуча: У процесі обговорення ще будуть запитання до вас, і ви дасте на них відповіді. Відомо, що, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, замовник цього будівництва – Державне управління справами Президента України. І я б хотіла надати слово заступнику керівника установи – Олексію Миколайовичу Паньку. Скажіть, будь-ласка, чому саме ваша установа стала замовником? І, власне кажучи, будимо переходити до проекту.

Олексій Панько, заступник керівника Державного управління справами Президента України: Замовником стала тому, що держава піклується про громадян – це по-перше. По-друге, я хочу сказати, що «Дитяча лікарня майбутнього» – вона не тільки, як сказав Зіновій Олександрович Митник, має великі перспективи у медичному плані, а й в архітектурі, самому будівництві. Тому Міжнародний благодійний фонд «Україна 3000», який виступає з ініціативою і є родоначальником цієї справи, зробив міжнародний конкурс, в якому брали участь всесвітньовідомі фахівці та фірми, які проектують медичні заклади такого порядку. І багато з тих, хто присутні сьогодні з відомих архітекторів України, брали участь безпосередньо в журі цього конкурсу. Зараз розроблена стадія «Проект», її щойно сьогодні розглядали на містобудівельній секції, і в п’ятницю виноситься на Містобудівну раду, щоб остаточно затвердити проект. Лікарня – дуже цікава споруда, яка, я думаю буде цікава і всій Європі. Який стан справ на сьогодні? Я вже сказав, що розроблена стадія «Проект», відведена земельна ділянка Київрадою, огороджений паркан, ведуться підготовчі роботи до інженерної підготовки самої ділянки для будівництва. І все залежить, мабуть, від фахівців, які працюють над документацією проекту, і, по-друге, від дозвільної документації, у тому числі і Київської міської ради, і КЕДА, для того, щоб розпочати це будівництво.

Ведучий: Олексію Миколайовичу, скільки часу, на вашу думку, потрібно, якщо сьогоднішні громадські обговорення пройдуть успішно, і будуть затверджені проекти на Містобудівній раді, щоб ця лікарня прийняла перших пацієнтів?

Олексій Панько: Це дуже складне питання, тому що фінансування об’єкту здійснюється з двох джерел. По-перше, ви знаєте, що був збір коштів в Україні, і по-друге – державне фінансування. Ми, як замовник, плануємо, щоб через 3 роки ця лікарня змогла прийняти перших пацієнтів.

Ведуча: Я б хотіла, щоб ми зараз подивилися відео, яке нам надали Міжнародний благодійний фонд «Україна 3000», Державне управління справами Президента України, і уявили, якою буде майбутня лікарня, поки що у віртуальному варіанті. Ми пропонуємо здійснити подорож новою лікарнею. Дивіться уважно, особливо ті, хто присутній сьогодні в залі. Можливо, будете мати також свої пропозиції, ще не пізно щось змінити. Я попрошу дати відео на екран.

Відео-презентація лікарні

Ведучий: Ось такий проект представлено у віртуальній формі. Бачимо, що це як долоня з п’ятьма пальцями, всередині чудові атріуми, передбачаються умови для батьків і дітей, навіть Діда Мороза показали. Але справа в тому, що від стадії проектування до стадії будівництва пройде ще чимало часу. Активну участь у роботі беруть і депутати Верховної Ради України. Сьогодні у Колонній залі присутня депутат Верховної Ради України VI-го скликання – Лілія Григорович. Вона секретар комітету з охорони здоров’я. Будь-ласка, пані Лілія.

Лілія Григорович, народний депутат України, член Комітету з питань охорони здоров’я, материнства і дитинства Верховної Ради України: Дякую. Вітаю всіх. Шановні учасники громадських слухань, дорогі колеги! Кожен раз, коли я чую про щось подібне, чи просто як зараз проект, чи коли доводилося бачити подібні клініки у багатьох країнах Європи і Америки, коли чуєш і бачиш, як працює подібна клініка у Білорусії, і в Російській Федерації, – то не можеш, і не хочеш не думати: «я хочу, щоб у нас було таке саме». В силу того, що я депутат, я багато спілкуюся з громадськістю і чую багато різних відповідей-запитань. Є такі люди, як ми, які хочуть щось зробити, але кажуть, що криза, може б якось простіше, скромніше. І от стоїть питання «Що робити? Будувати чи залатувати дірки?». Однозначно будувати! Чому сьогодні відмовилися від проекту будови «хрущовок»? Виявилося, що значно дорожче цю понищену цеглу, труби, підвали довести до ладу. Це втричі дорожче, як на доброму просторі будувати нову будівлю. З огляду на це, наші діти і так давно зачекалися доброї лікарні. Безумовно, бо хто ж не бачив, як працює наш «ОХМАТДИТ», як працює Донська – низький їм уклін! Напевно, варто, щоб були у нас відповідні умови в країні. Я згадала твір Павла Загребельного, у якому описується будівництво Софіївського собору. Було все: напади на Київ, непрості часи, але будівництво велося і храм є. Досить часто запитують: «Чому так довго?» Маленький приклад, найголовніший дефіцит у всьому світі – добра воля, «good will». Абстрагуючись на секунду, скажу, що в Молдові діє закон про загальне обов’язкове медичне соціальне страхування, у Росії діє, у країнах Балтії, у Польщі. Написали закон, який Міністерство охорони здоров’я України назвав найкращим, а голосів у парламенті немає. Думаєте він поганий? – Ні. Не було доброї волі. Настала криза, приватні страхові компанії не можуть впоратися. Всі дійшли висновку, що потрібно запровадити загальне обов’язкове соціальне медичне страхування. Нарешті добра воля з’явилася! Ця сама відсутність доброї волі стоїть і стояла, але, сподіваюся, що більше не буде, на заваді нашого проекту. Я хочу сказати, що за ці роки ми постійно запізнювалися: найпізніше приймали Конституцію, до цього часу не реформували систему охорони здоров’я. І ситуація з нашою дитячою лікарнею лягла в те саме поле, але Україна мусить мати амбіцію. І нас мають об’єднувати великі ідеї, великі проекти і велика робота. «Дитяча лікарня майбутнього» – це є той великий проект, та велика ідея! Я на сьогодні переконана, що треба будувати, а не латати. Україні потрібні сучасні заклади, Україні не потрібно підлатування «хрущовок». Зрештою, наші чудові лікарі, які самовіддано працюють, вартують цього, як і українські діти. Хай нам допоможе Бог!

Ведучий: Дякую, піні Ліліє!

Ведуча: Отож, заручившись доброю волею, активно долучилася до вирішення цієї проблеми і київська влада. Я хочу надати слово людині, яка знає стан речей з хворими дітьми у м. Києві. І я знаю, що трапляються випадки, коли і дітям з регіонів доводиться надавати допомогу у київських лікарнях. Я хочу надати слово начальнику Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення КМДА – Людмилі Вікторівні Качуровій. Скажіть, добра воля – це вже все?

Людмила Качурова, начальник Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення КМДА: Дякую. Добрий вечір всім киянам. Я хочу сказати, що київська влада і Головне управління охорони здоров’я та медичного забезпечення КМДА дуже тісно співпрацює з лікарнею «ОХМАТДИТ». Але хочу сказати, що в м. Києві знаходиться на обліку до 570 тисяч дітей до 18 років, у нас 8,5 тисяч дітей, які мають інвалідність, які, на превеликий жаль, мають такі тяжкі захворювання, як рак щитовидної залози (до Чорнобильської катастрофи ми про це захворювання не знали), у нас понад 10 тисяч дітей, які постраждали від аварії на ЧАЕС. Я хочу сказати, що у м. Києві достатня мережа медичних закладів: 9 багатопрофільних дитячих лікарень, 4 стоматологічні поліклініки, 37 відділень у багатопрофільних лікарнях і 37 дитячих лікарень. Ми можемо поставити таке запитання: «Багато це чи мало?». Я не буду зупинятися на показниках, але хочу сказати, що показник дитячої смертності, ранньої неонатальної, у нас найнижчий по Україні. Проте у нас немає таких відділень, і ми сьогодні говоримо про цю велику проблему, як правильно було показано в сюжеті – дитячу онкогематологію. На сьогодні всі медики чудово розуміють, що відкрите відділення дитячої нейрохірургії, і м. Київ виконав це завдання – відкрив це відділення на базі дитячої лікарні №7. І це не секрет, що багато захворювань потрібно лікувати за кордоном, вони вимагають дуже великих грошей. Звичайно, на сьогоднішній день тільки спільними зусиллями держави, київської влади, Академії медичних наук України, Міністерства охорони здоров’я України, благодійних організацій, громадськості ми можемо цю проблему вирішити. І на сьогодні назріла проблема створення такої клініки, яка на високому рівні надасть високоспеціалізовану допомогу. Я уважно продивилася сюжет, і хочу сказати свої зауваження, пропозиції до проекту. Звичайно, важко аналізувати по екрану, не бачиш макети і т.д., але я його б уявляла дещо по-іншому. У мене слушна пропозиція до Євлаха Олексія Юрійовича: занадто багато вестибюлів і холів (або це так було показано), мало місця для ігрових кімнат, тому це потрібно враховувати. Ми маємо думати про те, в яких умовах будуть знаходитися і дитина, і мама, тому ми це маємо враховувати в проекті. Ось такі мої зауваження. Я приєднуюся до всіх абсолютно пропозицій, які прозвучали тут, і київська влада буде дуже тісно співпрацювати і, повірте, докладе всіх зусиль, щоб ця клініка була збудована в Голосіївському районі. У м. Києві ми будуємо Центр позитронної і емісійної томографії, який на ранніх стадіях, не тоді, коли ми бачимо пухлину, а коли тільки бачимо клітину. І ми його побудуємо в цьому році – центр, який буде працювати разом над лікуванням таких серйозних захворювань, як онкологія, онкогематологія і т.д. Цей центр по технології буде єдиний в країнах СНД, який дасть можливість виготовляти радіофармпрепарати, і лікувати такі серйозні захворювання. Тому зусилля влади мають бути зосереджені на створенні такої прекрасної лікарні, яка дійсно надасть реальну медичну допомогу нашим дітям.

Ведучий: Дякую, Людмило Вікторівно. Я знаю, що без підтримки Київради не було б і цього обговорення, і цього проекту. Я хочу надати слову депутату Київради від Блоку Леоніда Черновецького – Аллі Шлапак.

Алла Шлапак, голова постійної комісії Київської міської ради з питань охорони здоров’я та соціального захисту: Дуже дякую. Ви знаєте, шановні кияни, які нас дивляться і присутні, хочеться подякувати за ті громадські слухання, які три роки назад започаткував Київський міський голова Леонід Черновецький. Сьогодні це, напевно, перші громадські слухання, коли не констатується проблема, а приймається конкретне рішення для її вирішення. І це є значним досягненням, що сьогодні ми обговорюємо, така символічна назва – «Дитяча лікарня майбутнього», але мені хочеться, щоб вона стала не лікарнею майбутнього, а дитячою лікарнею сьогодення. І тому це має стати прикладом, ми сьогодні констатуємо, що маємо результат об’єднання усіх гілок влади – державної влади, місцевої влади, громадськості, благодійних організацій, міжнародних організації. Це дійсно підтверджує те, що спільні зусилля можуть вирішити проблему за різних умов, незалежно від того, чи є криза за вікнами нашими, чи немає. І такі проекти мають право на життя. Дійсно, я сподіваюся, що цей проект перший і далеко не останній в об’єднанні наших зусиль. Ви знаєте, громадське обговорення проекту будівництва лікарні, і Київська міська рада побажала, щоб всі громадські будівництва обговорювалися дійсно широким колом, і щоб більше було таких проектів. В цілому хочеться побажати всім тим, хто займається цим проектом безпосередньо, щодня, не зупинятися і знати, що достатньо багато людей – і сьогодні ви бачите цьому підтвердження, – які готові протягнути руку, підставити плече, знайти і фінансування, і зусилля, і людей, щоб не через три роки, а, можливо, раніше ми розрізали червону стрічку і приймали там діточок з усієї України.

Ведуча: Саме час сказати слово творцям, які нам сьогодні представили цей проект. Був безпрецедентний міжнародний конкурс, і на ньому головним архітектором проекту було обрано Building Design Partnership (Великобританія). Компанія має 40-річний досвід проектування медичних закладів і входить до числа лідерів у Європі. Український партнер цього проекту – Проектно-будівельна фірма ТОВ «Будова-центр-1», і зараз я хочу передати слово Квітані Юріївні Підгірняк, одному з архітекторів цього проекту, яка працювала над його створенням. Пані Квітано, скажіть, будь-ласка, чому саме «п’ятірня»? Для мене це символічно – протягнули руку хворим дітям держава, суспільство, благодійні фонди. Це вас надихнуло чи щось інше?

Квітана Юріївна Підгірняк, головний архітектор проектів Проектно-будівельної фірми ТОВ «Будова-центр-1»: Саме так. Це частково і є та протягнута рука хворим дітям, які будуть перебувати в цій лікарні. Я хочу сказати, що цей проект є переможцем міжнародного конкурсу. Він ліг в основу розробок, які вже пройшли цілий ряд погоджень, вдосконалень і доробок. Зараз він та тій стадії, що може бути покладений в основу розробки проектної документації. Основна ідея – це створення улюбленої лікарні для дітей, матерів. Архітектори, коли розробляли це проект, давали звіт про те, які настрої, переживання будуть присутні у дітей, матерів, коли вони будіть тут отримувати допомогу. Тому при формуванні образу, внутрішньо-просторової композиції, ландшафту надавалося велике значення тому, щоб було створене середовище, яке б заспокійливо впливало на пацієнтів, створювало затишок, де їм би було приємно перебувати, де б вони забували про той біль, який переслідує їх. Ця лікарня розташована в Феофанії. Спочатку було обрано іншу ділянку, але, оскільки там були заповідні дуби, було розроблено новий варіант на території, яка знаходиться поряд з Головною астрономічною обсерваторією НАН України, і взято до уваги те, що тут знаходяться городи, і майже немає дубів. Нам вдалося на площі близько 5 га, не знищуючи дерев, розташувати лікарню. Лікарня зроблена у формі долоні з п’ятьма протягнутими пальцями, ці «пальці» орієнтовані на південь ділянки, де буде проглядатися природа і вхідна зона. На вхідній зоні запроектований пансіонат для батьків, дітей, які прибувають на лікування у денному стаціонарі або для проходження амбулаторного лікування та консультацій, тому такий зв’язок, коли діти лікуючись, знають, що тут перебувають їхні батьки, буде мати позитивний психологічний вплив на дітей. Композиція побудована так, що в центральному блоці розташовані операційні, пологові зали, функціональна діагностика, тобто процедури, які за собою нестимуть неприємні спогади для дітей. Тому архітектори відділили його прозорим атріумом – унікальною конструкцією з ETFE-панелей, яка буде закривати діагностичний центр від палатного блоку. Разом з тим вона буде створювати рекреаційний простір, який буде поєднувати вхідну зону і використовуватися для прогулянок дітей в погану погоду. ETFE-панелі, через які буде проглядатися ліс, створюють затишну відпочинкову зону. Лікарня не може мати тільки лікувальні корпуси: тут є і господарська зона, яку ми розмістили на півночі ділянки, і один поверх її заглибили під землю, щоб вона не проглядалася і не перешкоджала вписанню об’єкта в ландшафт. Біля під’їзду ми розробили розворот і зупинку громадського транспорту, а також невелику стоянку для прибулих. На першому поверсі пансіонату буде контрольна зона, за нею вже розміщена основна автостоянка, яка з’єднана пішохідним мостом з головним входом у лікарню. Коли дитина буде потрапляти в лікарню, вона проходити зеленою зоною – розробляються дитячі ігрові площадки, сади з малими формами, які будуть відволікати увагу дітей від тої мети, з якою вони прибули. Зв’язок з пансіонатом обов’язковий для діагностично-консультативних відділень, які є амбулаторними, для медико-генетичного, і для денних стаціонарів, які входять майже в кожну палатну секцію. Я коротко розкажу, що розміщується в блоках. Лікувально-діагностичний корпус 4-поверховий, в підвалі ми розташували пральню, центральне стерилізаційне відділення, аптеку, склади, утилізацію відходів і розмістили підземний під’їзд машин, і машини, які привозитимуть матеріали і забиратимуть відходи, будуть невидимими для тих, хто перебуватимуть на лікуванні.

Ведучий: Квітано Юріївно, на жаль, час обговорення обмежений. Я знаю, що проект розміщений на спеціальному сайті, і всі, хто бажають ознайомитися детальніше можуть це зробити.

Квітана Підгірняк: Я хочу додати таку невелику деталь: ми застосували мідь, дерево, такі природні матеріали, які будуть приємні для відчуття і не будуть вступати в протиріччя з оточуючим ландшафтом.

Ведучий: Хочу надати слово Головному архітекторові м. Києва Сергію Петровичу Броневицькому. Отже, фаховий погляд на цю лікарню, цю новобудову, яка, я сподіваюся, скоро з’явиться в столиці.

Сергій Броневицький, в.о. начальника Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, Головний архітектор м. Києва: Сьогодні вранці відбулося обговорення цього проекту на Архітектурно-містобудівній раді. Хочу зазначити, що функціональне призначення цього проекту відповідає чинному генеральному планові, сесія Київради внесла до нього відповідні зміни у свій час. В цілому проектна документація виконана виважено, присутнє цікаве архітектурне рішення з максимальним збереженням існуючого ландшафту, зелених зон. Це було відмічене сьогодні на розгляді, але в процесі обговорення проектній організації та замовнику було висловлено ряд зауважень, на яких я б хотів зупинитися більш детально. Перш за все, проектні рішення потрібно погодити з Міністерством охорони здоров’я України, власне технологічну схему побудови лікарні. І саме в міністерстві є ті фахівці, які можуть професійно й авторитетно розібратися в цьому питанні. По-друге, необхідно погодити проект будівництва з Головною астрономічно обсерваторію НАН України, яка межує з ділянкою лікарні. На сьогодні у нас є два листи від директора обсерваторії Ярослава Степановича Яцківа. Я б хотів більш детально зупинитися на цьому питанні. У першому листі на Київського міського голову він пише, що будівництво даного закладу може завадити роботі обсерваторії, але, як це не дивно, направляє на Головне управління містобудування, архітектури та дизайну навколишнього середовища листа з проханням видати архітектурно-планувальне завдання на будівництво житлового будинку. Тому це питання потрібно з’ясувати детально замовнику разом з НАН України. Окрім того, необхідно отримати висновок Інституту гігієни та медичної екології ім. О.М.Марзеєва щодо дотримання вимог освітлення, доопрацювати архітектурне рішення в частині посадочної площадки для гелікоптерів. На території лікарні за проектом передбачено автономну котельню, яку потрібно погодити з органами екології та санепідемстанції, а також доопрацювати архітектурне вирішення труб котельні в зв’язку з архітектурним рішенням всього комплексу. Я хочу сказати, що ці та інші зауваження ніяк не завадять нам у п’ятницю на цьому тижні розглянути проект на Архітектурно-містобудівній раді та принципово його погодити. Єдине, що я хочу зауважити: ці зауваження замовнику та проектній організації потрібно усунути до моменту підписання Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища листа-погодження. Зі свого боку ми гарантуємо вам всіляке сприяння, зважаючи на соціальну важливість проекту. Дякую за увагу.

Ведуча: Дякуємо за інформацію. Благодійний фонд «Дитяча лікарня майбутнього» акумулював не лише кошти, а й формував громадську думку впродовж тривалого часу. І в яку родину не зайди, всі знають, що мають будувати лікарню. Тобто ця інформація з’явилася не сьогодні, довелося працювати не тільки зі схвальними відгуками, але і збирати інформацію, що люди хочуть бачити в лікарні, і лікарі, і пацієнти. Я б хотіла, щоб Інна Олександрівна Голованчук – член правління Благодійного фонду «Дитяча лікарня майбутнього», надала широкому загалові інформацію про те, які були пропозиції, зауваження по проекту. Це була виважена спільна робота, і поважні наші архітектори змогли втілити пропозиції, ідеї, які ви надавали. Розкажіть нам, будь-ласка.

Інна Голованчук, член правління Благодійного фонду «Дитяча лікарня майбутнього»: Доброго дня. Як уже було згадано, обговорення «Дитячої лікарні майбутнього» розпочалося десь 2,5 роки тому, коли Міжнародний благодійний фонд «Україна 3000» ініціював проект створення «Дитячої лікарні майбутнього» і проїхав всю Україну зі спеціальним промотуром, під час якого відбувалися консультації з провідними фахівцями, медичними спеціалістами з областей. У кожній області відбулися спеціальні наради, на яких було присутні понад 300 чоловік, які, окрім того, що висловлювали свої зауваження вербально, заповнювали спеціально розроблені анкети, в яких висловлювали своє бачення ідеальної дитячої лікарні. Після повернення до Києва ми провели велику роботу з опрацювання цих анкетних даних, і під час проведення конкурсу і замовлення проекту «Дитячої лікарні майбутнього» ми ставили перед нашими проектувальниками, окрім іншого, завдання врахувати основні вимоги медичної спільноти України (вони у нас всі зафіксовані у матеріальному вигляді). Другим блоком обговорень стали безперервні консультації протягом одного року (з 2007 по 2008 роки), коли долучилися не тільки українські фахівці, а й світові медичні фахівці, які консультували нас стосовно того, яким чином можна поєднати світовий досвід та медичні стандарти, які існують в Україні. Це було досить нелегко, оскільки нам часто доводилося отримувати спеціальні рекомендації і дозволи, щоб зробити кроки, які частково не відповідали нормам, тому фактично доводилося змінювати самі норми. І врешті-решт основні зауваження були враховані, і ми дійшли єдиної спільної думки. Потім, як уже згадувалося, темою для окремих обговорень в громадськості стало те, що пляма майбутньої забудови знаходилася на території, де було дуже багато реліктових дерев, і дуже багато громадських організацій ініціювали обговорення і звернення до Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000», щоб перенести місце будівництва. Для нас це було дуже важко, оскільки вже був обраний генеральний проектувальник проекту і зроблена технічна робота на той час. Але оскільки рекомендації були все наполегливішими, і європейські спеціалісти нас підтримали, ми прийняли дуже складне рішення про перенесення забудови нашої лікарні – Всеукраїнського центру охорони здоров’я матері і дитини. Після того, як було змінене місце забудови проектувальники мали врахувати, окрім вимог з нашого боку, ще й ландшафт, і вписати її в те місце, про яке вже говорили наші архітектори. Окрім того, що відбувалося обговорення цього проекту українською спільнотою протягом двох років, також відбувалося обговорення у ЗМІ європейського рівня. Такі відомі журнали, як «Архітектура та дизайн» або «А-10», писали архітектурні статті, і фахові критики висловлювали свою підтримку. І було приємно, хоча країна не є лідером у сфері надання медичних послуг, але в підтримку нашого проекту пишуть такі відомі журнали. І останній блок – це, доки тривала підготовка до громадського обговорення, ми робили оголошення у ЗМІ, розміщували інформацію на сайтах та дружніх нам інформагенціях про те, що ми збираємо рекомендації, пропозиції від фахівців або від громади Києва щодо того, щоб вони хотіли щоб ми врахували у майбутній лікарні.

Ведуча: Пані Інно, чи багато надійшло пропозицій? І чи були вони враховані?

Інна Голованчук: Звичайно, було понад 200 пропозицій. Ми їх розділили на п’ять блоків, проте тільки два блоки стосуються новітніх технологій і архітектурних пропозицій, інші – це комерційні пропозиції або пропозиції, які не стосуються архітектурних рішень. Ми всіх їх узагальнили, і після громадських слухань із новими зауваженнями передамо нашим проектантам.

Ведучий: Ви, як представник Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000», вважаєте цей проект ідеальним, чи немає меж прекрасному?

Інна Голованчук: Звичайно, немає меж досконалості. Але ми дуже сподіваємося, що вона має все ідеальне, що може бути для українських лікарів.

Ведуча: Ми переходимо до третього блоку нашого громадського слухання – до того, що скаже громадськість, яка бере участь у обговоренні.

Ведучий: Прохання говорити по суті, визначатися заздалегідь зі своїми думками, щоб ми змогли почути всіх бажаючих виступити.

Ведуча: Хто бажає висловитися?

Представник громадськості: Дякую за надане мені слово. Я представник багатьох громадських організацій – головна Українська екологічна асоціація «Зелений світ», експерт Національної комісії з радіаційного захисту населення України. Я знаю цю проблему понад 20 років, я є за фахом біохімік – кандидат біохімічних наук, тому я відповідаю за кожне своє слово. Я запитую громадськість: коли лежить у хаті хвора дитина, що має мати терміново робити – лікувати її? Вона не біжить в ювелірну лавку і не купує діамантову обручку тому, що її дитя колись буде носити. Я з повагою ставлюся до архітекторів, які, як ви кажете, зробили майже ідеальну лікарню. Але вибачте, будь-ласка, в Європі при кожній лікарні роблять одну гарну палату з сучасним обладнанням. Нам не потрібно зараз заливати бетон, нам потрібно рятувати дітей. Один приклад: пані Дроздова Л.С. просить 135 тисяч гривень. Немає таких грошей, вони лежать у банку! Сьогодні я дізналася, що в «ОХМАТДИТі» лежить Богдан Щокін. Потрібно рятувати дитину сьогодні! Неможна, щоб у закутку лежали гроші! І тому прошу одне: всі гроші, які зібрані громадськістю, мають піти в «ОХМАТДИТ». Можна не робити «п’ять пальців», а зробити одну високу лікарню – 2-3 корпуси, а «ОХМАТДИТ» має 7 га землі.

Ведуча: Як на мене, має паралельно і будівництво здійснюватися (ми не можемо працювати на сьогодні) – лікарня має бути, а допомога дітям, які зараз хворі, має бути окремо. Хотілося б почути відповідь. Чи дійсно «ОХМАТДИТу» не допомагають?

Раїса Мойсеєнко, керівник Департаменту материнства, дитинства та санаторного забезпечення МОЗ України: «ОХМАТДИТ» фінансує Міністерство охорони здоров’я України. Проблема України полягає в тому, що ми перестали вірити, мріяти, що ми гідні мати найкраще. Давайте вперше дамо нашим дітям не просто «латання дірок», давайте дамо їм хорошу повноцінну лікарню, яку бачимо ми – ті, хто виїжджав як лікар, організатор, у будь-яку цивілізовану країну світу. Саме такі лікарні там є. Вони не просто гарні, вони дуже функціональні і дають змогу надати найкращу допомогу. Найголовніше – зрозуміти, що це кошти, які надають благодійники і максимально використати волю людську на те, що вони хочуть дати дітям найкраще. Дякую.

Ведуча: Дякуємо за відповідь. Ми маємо далі запитання?

Ярослав Яцків: Я директор Головної астрономічної обсерваторії НАН України Ярослав Степанович Яцків. Перш за все: задумане – свята справа, і не піднімаються руки у колективу обсерваторії, але я б хотів дати коментар і деякі зауваження щодо того, що тут сьогодні прозвучало. Головна астрономічна обсерваторія НАН України була збудована у 1944 році, у віддаленому тоді місці, за традицією астрономічних обсерваторій. Ми спостерігаємо, в основному, небо на південь. Обсерваторія здійснила унікальні, відомі всьому світові роботи, в тому числі забезпечила колишньому Радянському Союзові польоти до Венери, комети Галлея. Головна астрономічна обсерваторія – світового значення обсерваторія. Звичайно, будь-яке будівництво зашкодить цій справі, і це відмічено в листі Бориса Івановича Патона до Прем’єр-міністра України, Голови Верховної Ради України, і в моєму листі до шановного Леоніда Михайловича Черновецького. Наші пропозиції: при проектуванні цього закладу потрібно врахувати умови астрономічних спостережень, зокрема, шкідливий вплив лазерного випромінювання; об’єкти цього закладу мають бути на відстані, більшій 200 м, неможна будувати 8-поверхового пансіонату. Хто буде відповідати за безпеку людей, якщо лазерний промінь – а ми займаємося лазерною локацією штучних супутників Землі – потрапить в очі? Інститут медицини праці АМН України провів дослідження і повідомив нам результати. Повторюю, ми за об’єкт, такий потрібний Україні, але мають врахувати вимоги Головної астрономічної обсерваторії НАН України при проектуванні цього будинку.

Ведуча: Будь-ласка, Головний архітектор м. Києва – Сергій Петрович Броневицький.

Сергій Броневицький: Я хочу ще раз зауважити. Є два листи, підписані директором Головної обсерваторії НАН України. Перший лист на ім’я Київського міського голови, в якому говориться про шкідливість штучного випромінювання для здоров’я працівників медичного закладу і висловлюється прохання не допустити будь-яких будівельних робіт. У другому листі через два тижні обсерваторія просить видати архітектурно-планувальне завдання на будівництво житлового будинку на території обсерваторії.

Ярослав Яцків: Йде мова про «хрущовки», збудовані в північній частині ділянки, а не південній, де розміщується цей комплекс. Будинки в аварійному стані, і ми знаходимо інвестора щоб з коефіцієнтом 1,5 пересилити з аварійних будинків тих людей, які працюють в обсерваторії з часу її заснування. Дякую.

Олексій Панько: Я перепрошую, тут питання суто технічне, і давайте надамо право його вирішувати фахівцям – є Інституту гігієни та медичної екології ім. О.М.Марзеєва, інші академічні інститути, які є профільними і ми їм довіряємо. Є Міністерство охорони здоров’я України, яке переймається цим питанням. Ми доповімо громадськості про ту ситуацію, яка склалася і як вона вирішиться. Дякую.

Галина Закірова, представник громадськості: У мене дитя двічі пережило лейкоз, і я, як ніхто інший, все це пережила. Я щиро вдячна «ОХМАТДИТу». Я за «Дитячу лікарню майбутнього» – це порятунок для дітей, які мають таких лікарів, які змушені вивозити дітей в Німеччину, Ізраїль. Нам потрібно схилятися перед ними і будувати лікарню. Я розумію, обсерваторія потрібна. Я не сперечаюся, але ця лікарня потрібна нам! Ось тут присутні мами, діти яких лікуються по 5-8 років, ми шукаємо гроші. Ми просимо, щоб ви побудували цю лікарню, щоб ми пишалися своєю країною! Моя дитина вилікувалася завдяки «ОХМАТДИТу». Проте чому так довго йде обговорення?! Діти вмирають від того, що немає умов. Що таке 6 місць на таку країну? Ми повинні побудувати і пишатися лікарнею. Над чим можна думати? Думати потрібно про дітей, а сьогодні встала жінка і простить гроші. Гроші зібрав народ, і ми сьогодні повинні побудувати цю лікарню! І побудувати її так, щоб дитина приходила і 10 місяців жила як вдома. Я дуже прошу прислухатися до мене. Ця біда може торкнутися кожного. Тому я вважаю, чим раніше ми почнемо будівництво, тим швидше наші діти будуть одужувати. І ми не будимо їздити їх хоронити, просити гроші у спонсорів. У нас чудові лікарі, я схиляюся перед ними – двічі вилікувати лейкоз. Я вас прошу, прислухайтеся, я саме та людина яка пережила це, і зробіть лікарню.

Ведуча: Давайте поаплодуємо всім мужнім мамам, всім дітям і лікарям, «ОХМАТДИТу». Я хотіла, щоб це прозвучало, що майже на ентузіазмі працюють і рятують дитячі життя. І нічого ціннішого не може бути.

Ведучий: Давайте уявимо, якщо ця лікарня запрацює, скільки ще маленьких життів буде врятовано. Не доведеться чекати і збирати гроші на лікування за кордоном.

Валерій Нікіфоров, голова самоорганізації населення Комітет мікрорайону «Пирогів»: Ми живемо по сусідству з цим будівництвом, і у нас є наступне запитання: по вулиці Червонопрапорній знаходиться сміттєпереробний завод «ГрінКо» і полігон №6 будівельних відходів – це приблизно півкілометра від місця, де ми збираємося будувати лікарню, необхідну для України. Як узгоджується будівництво лікарні з цими небезпечними полігонами?

Володимир Трокоз, начальник Управління охорони навколишнього природного середовища КМДА: Я хочу висловити подяку і Президенту України, як замовнику цього будівництва, і персоналу Клінічної лікарні «Феофанія» Державного управління справами, що вони відгукнулися на наші зауваження щодо розміщення цього об’єкту на першому майданчику. Питання санітарної зони знаходиться в компетенції відповідних підрозділів Міністерства охорони здоров’я України, сміттєзвалище знаходиться неподалік будівництва, проте воно витримується. Більше того, на стадії «Погодження» буде проведена і спеціальна санітарно-епідеміологічна експертиза, і екологічна експертиза. І ці всі питання будуть розглядатися відповідними організаціям, і будуть надані позитивні висновки тільки тоді, коли будуть дотриманні всі норми. По-друге, в районі клініки «Феофанія» сміттєспалювального заводу немає, і не скоро він там з’явиться.

Віктор Гончарук: Чи є в нас аналогії стосовно інноваційності проекту?

Марія Іонова, депутат фракції Блоку Віталія Кличка: Я б хотіла підтримати передостаннього виступаючого, бо я теж мама і багато київських лікарень об’їздила. Підтримати в тому плані, що ми мусимо підтримувати не тільки матерів, а й лікарів, у яких «золоті» голови і руки, але, нажаль, їм іноді не вистачає технічної допомоги. І ми маємо розуміти, що пріоритети – це не зірки і планети, я з усією повагою ставлюся до директора Головної астрономічної обсерваторії НАН України – Ярослава Степановича Яцківа; а найголовніше – це здоров’я дітей і матерів, які кожну секунд думають, як врятувати свою дитину, дивляться і мають надію, що ця лікарня колись буде побудована. Знаєте, ми розмовляємо, але ще дуже багато роботи, і замість того, щоб перешкоджати, ми маємо підтримувати і пояснювати людям, що це дуже необхідно.

Роман Марко, представник громадськості: Чому українські спеціалісти не проектують цю лікарню? Чому англійська фірма?

Володимир Підгірняк, директор проектно-будівельної фірми «Будова-центр-1»: Ми є членами міжнародної команди, де є англійці, французи, ірландці й українці. Це наш спільний проект. За дорученням всієї нашої команди, оскільки ми знаходимося в Україні, ми представляємо цей проект. Наші колеги сьогодні відсутні з технічних причин (відстані), та й громадські слуханні відбулися пізніше, ніж ми планували.

Віра Павлюк, голова правління Благодійного фонду «Дитяча лікарня майбутнього»: Ми відповідальні за кожну копійку, яку отримав Благодійний фонд «Дитяча лікарня майбутнього», і вибрати просто так когось не могли. Ми започаткували великий міжнародний конкурс, запросили фахівців – лікарів, архітекторів, планувальників з різних точок України, США (Сіеттл), Нідерландів, Німеччини, тобто буда велика міжнародна комісія. Якщо ви пам’ятаєте, півтора роки тому всі ці проекти були виставлені широкому загалові в Українському домі. Потім конкурсна комісія визначила переможцем BDP – британський консорціум, який має великий досвід і входить в десятку світових лідерів у галузі будівництва лікарень. Проте їхній досвід потрібно адаптувати до українських реалій, і вони відібрали локальних адаптерів. Коли ми працювали над медичною програмою, то взяли найкраще, що є в Україні, Франції, Великій Британії. Це спільний проект, і ми намагаємося взяти все найкраще, що є, і адаптувати до України.

Анатолій Журавський, представник громадськості, голова об’єднання багатодітних сімей Деснянського району м. Києва: Я підтримую цей проект, бо таких аналогів в Україні не має. У мене була мрія про таку лікарню давно. У нас безкоштовне лікування – це добре, але буде прекрасно, якщо такий центр буде збудований у Києві. Я хотів подякувати «ОХМАТДИТу»: мій син маленьким міг стати глухим, але його врятували. Дуже вам дякую.

Ірина Райхель, представник громадськості: Мене звати Ірина Райхель, я мама Анюти Райхель. Ми потребуємо термінової пересадки. Я думаю, ми це пройдемо і я лишуся мамою, і буду мріяти разом з дочкою. Я можу вам сказати одне: це добре три, чотири «пальці», але може вибрати оптимальний варіант і зробити цю лікарню компактною, тому що як виникне проблема, лікарі не встигатимуть з одного на інший «палець» перебігати. Я, як мама, можу сказати, що потрібні нормальні палати, обладнання, діагностичний центр – це первинне, бо наші лікарі не можуть без нормальної діагностики надати найвищу кваліфіковану допомогу. Вони намагаються зробити все можливе, але якщо буде кілька «пальців», вони не встигнуть добігти з одного до іншого. Реанімація ж інколи займає долі секунди. Тому я вас благаю, виберіть оптимальний варіант, може не за містом. Дітям потрібні палата, обладнання, медикаменти, ігрова площадка і свіже повітря. Я думаю, що більше нічого не потрібно. Це мрія всіх мам.

Віра Павлюк: Ці «пальці» – окремі відділення, і лікар не має з одного відділення бігати в інше, він має працювати там. «Компактним» – це не означає, що має в одній палаті лежати шестеро дітей і шестеро мам. Це не нормально, ми йдемо від цієї практики. Один «палець» – це одне відділення: онкогематологія, перинотологія, дитяча хірургія, солідоонкологія.

Олексій Панько: Медична програма, яка втілена в цьому проекті, розроблялася протягом півтора років з урахуванням досвіду світової медицини. По-друге, коли медичну програму поклали на проект, то вийшли за межі нормативів будівництва, тому Міністерство регіональної розвитку та будівництва України розглянуло на своїй колегії і дозволило проектувати цей об’єкт як експериментальний, з відповідними змінами до будівельних норм. Це та відповідь, про яку ми зараз говоримо. Після розгляду на містобудівній раді Києва цей проект знову буде розглядатися на колегії Міністерства регіональної політики та будівництва України, де буде затверджений відповідними нормативами, відступами від будівельних норм, і ці норми продиктувала медична програма.

Ведучий: Олексію Михайловичу, будь-ласка, зупиніться детальніше на питанні майданчика для гелікоптерів.

Олексій Панько: Це те, про що йшла мова, коли боротьба за життя, здоров’я дитини йде на лічені хвилини. Тому на даху зробили майданчик гелікоптера, куди подається спеціальний ліфт.

Ведуча: Гелікоптери є на озброєнні лікарень?

Олексій Панько: Майданчик зроблений під Мі-8, тому всі гелікоптери, які є в світі, зможуть сідати на нього, а гелікоптер обов’язково буде.

Лариса Скорик, представник громадськості, архітектор: Я думаю, не варто зараз ставити запитання, чому ми залучаємо іноземних інвесторів. Я сама архітектор і знаю, що такої лікарні у нас ще не було. І слава Богу, що залучили іноземні сили, бо це є міжнародна практика. Ми маємо подивитися на нашого сусіда – Російську Федерацію, яка запрошує найкращих архітекторів світу, можливо і найдорожчих, для того, щоб вони вирішували ті проблеми, які у нас ще не вирішувалися. І така лікарня буде дуже доброю наукою і для наших архітекторів, і для наших медиків, і для наших мам, які будуть знати, якими насправді повинні бути умови для тих дітей, які стоять на межі смерті, і яких можна повернути до життя. Наші дебати, безперечно, демократичні і т.д., але чим швидше всі колегії, ради, і на рівні Міністерства регіональної політики та будівництва України, м. Києва вирішать це питання остаточно, буде краще. Норми наші, мушу сказати як фахівець, далекі від європейських. Вони давно мають бути відкоректовані. Не міжнародні норми мають бути приведені до наших, а наші підтягнуті до них. І це все велика школа для нас: починаючи від архітекторів-початківців. Я розумію, що лікарі наші блискучі, але мають слабке устаткування, і дуже погані умови мають як батьки, так і діти. І така лікарня необхідна! Можна розділити гроші по тисячі гривень на кожну дитину, яка сьогодні потребує допомоги, але це нічого не вирішить. Таких дітей безліч. Я сьогодні займаюся хлопчиком, який лікується в «ОХМАТДИТі», у нього лейкемія лейкозна гостра, і він прогресує. На сьогодні молодші діти швидше виліковуються і мають більшу ремісію, ніж ті, які ось-ось досягнуть 20 років. Тому 20-річні мають менше шансів, ніж 10-річні, 12-річні. І доки вони маленькі, то потрібно якнайшвидше їх рятувати – будувати лікарню. Я сама пам’ятаю, що був такий номер на телебаченні «353 – дзвоніть, і ви допоможете на «Дитячу лікарню майбутнього», і ми всі дзвонили, і робили це благодійно. Потрібно прискорити всі дозвільні документації і почати будувати лікарню.

Юлія Гуцуляк, представник громадськості, архітектор: Чи проводилися розрахунки того, скільки потрібно таких лікарень?

Ведуча: Чи буде Міжнародний благодійний фонд «Україна 3000» займатися будівництвом таких лікарень, чи дай Бог побудувати цю?

Олександр Максимчук, голова правління Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000»: Я хочу вам сказати, що ця ідея прийшла до нас не просто так. Фонд «Україна 3000» має велику програму «Від лікарні до лікарні», де всі обласні лікарні охоплені нашою увагою. І тому ми проаналізувавши все, зрозуміли, що нам потрібно побудувати одну велику лікарню, яка якомога швидше почне працювати і приймати наших маленьких пацієнтів. Однозначно, що така лікарня не може працювати відособлено, вона має співпрацювати з «ОХМАТДИТом», ІПАГ АМН України, обласними, міськими і районними лікарнями. Особливу увагу ми приділяємо співпраці лікарів, ми проводимо щорічно конференції, сприяємо їхньому навчанню закордоном. Остання така поїздка була декілька днів тому, коли ми підписували великий договір з італійськими лікарями. Ми не стоїмо на місці, ми розвиваємо справу, намагаємося навчити лікарів. Однозначно, що їх не вистачатиме, що є спеціальності, які навіть не готують в Україні – спеціалістів для лінійного прискорювача. І перед Міністерством охорони здоров’я України стоїть завдання підготувати спеціалістів, доки лікарня запрацює.

Павло Михайлович, представник громадськості: Ситуація в країні не проста, і в мене таке запитання: якщо вона зміниться кардинально, чи не призупиниться реалізація цього проекту, чи взагалі зупинять повністю? Скажімо так – зміниться політична еліта...

Віра Павлюк: Я хочу сказати, що не має кольору у дітей. Не має «помаранчевих», «біло-блакитних», у всіх наших лікарнях просто хворі діти. До речі, великими спонсорами цього проекту є представники різних політичних сил. Всі зацікавлені, жодної протидії не має. Якщо ви вийдете на вулицю, то побачите гарні машини, ресторани, але, на жаль, не побачите гарних лікарень. Ми вас просимо підтримати. Легше всього кидати в нас каміння, але ми вас просимо допомогти, можливо порадою.

Людмила Качурова: Щоб не склалася думка у присутніх і киян, що хтось заважає, скажу наступне: проект буде розглядатися на містобудівній раді м. Києве, де б хотілося почути представників медицини (чи є там медико-технічне завдання, як воно адаптоване до наших умов). Потрібно щоб медики взяли участь у передпроектних обговореннях, робочій документації і т.д.

Віктор Гончарук: Пропоную включити Людмилу Вікторівну Качурову, як представника профільного управління, до обговорення проекту на містобудівній раді м. Києва. Я розумію, що у нас захід більше процедурного, ніж політичного характеру, але я як представник політичного відомства, хочу задати політичне питання. Мені, як батькові, досить неприємно бачити ту масовану інформаційну кампанію, яка розгорнулася проти Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000» чи проти загалом проекту; кампанію, яка стосується загалом реалізації проекту. І резюмуючи загальний масив цих зауважень – головне питання «Де гроші?». Захід у нас процедурний, але навіть з цієї точки зору я б хотів, щоб це питання було озвучене, і ми отримали аргументовану відповідь.

Раїса Моісеєнко: Якщо дозволите, то я б хотіла відповісти на запитання Людмили Вікторівни Качурової про медико-технічне завдання. Всі головні фахівці Міністерства охорони здоров’я України, робота яких за фахом стосується проблем дитинства, кожен взяв участь у розробці медико-технічного завдання. Не було навіть про що й мову вести, що не було перед усім опрацьовано медико-технічне завдання. І це талмуди, величезна кількість документів була опрацьована. І я думаю, що на ті питання, які виникнуть на містобудівній раді м. Києва, ми готові відповідати і залучати наших шановних професорів.

Олександр Максимчук: Ми навіть, випереджаючи той шквал атаки, який здійснювався ще не початку нового 2009 року, в кінці лютого 2009 року провели велику конференцію, яку дали разом з Державним управління справами Президента України, Міністерством охорони здоров’я України, де були присутні керівники. Ми надали детальний звіт по всім подіям, які відбувалися щодо організації нашого будівництва, проектування і по грошам. І хочу ще раз нагадати, що жодної копійки не витрачено не за цільовим призначенням. Всі кошти знаходяться на рахунках українських банків. І хотів би відзначити ще одну дуже важливу особливість, що всі проектні роботи, адміністративні витрати, кошти на оплату дозволів, витрачалися з відсотків, які були нараховані на ці гроші. Тіло тих грошей, загальна сума яких була зібрана громадянами України, залишилася такою самою, навіть більшою. Це близько 100 мільйонів гривень, більш точно сказати не можу, бо нараховуються відсотки кожен день.

Ведуча: Чи надійні банки?

Олександр Максимчук: Насправді у нас держава надійна, і вона забезпечить щоб банки, яких знаходиться наші гроші, працювали, і кошти наших благодійників були збережені і реалізовані в цей проект.

Представник громадськості: Це вже остаточно затверджений проект? Він вже нікуди не буде переноситися? Я хочу щоб він існував, і наші діти були щасливі, і я думаю, що всі тати і мами, які живуть в Україні, цього також прагнуть. Я б хотіла ще задати питання: чи існують причини, які можуть завадити здійсненню цього проекту? І ще одна пропозиція: я думаю, що в Україні живе дуже багато добрих людей, і якщо у держави не вистачає грошей, то «зі миру по нитці – голому сорочка».

Ведучий: Я думаю на це запитання може відповісти Головний архітектор м. Києва Сергій Петрович Броневицький.

Сергій Броневицький: Кінцеве погодження відбудеться тоді, коли він пройде погодження у Головному управлінні архітектури, містобудування і дизайну навколишнього середовища КМДА, Міністерстві охорони здоров’я України, держекспертизі. Я вважаю, що це можливо за 2 місяці.

Наталія Пігуленко: Я думаю, що вже нікого не потрібно переконувати в необхідності будівництва цієї лікарні. І дуже прикро, що влада Києва не знайшла іншої території, окрім спірної, і до цього часу питання ще не узгоджено. Я дуже сподіваюся, що буде знайдено компроміс, і не буде ображена Головна астрономічна обсерваторія НАН України, яка надзвичайно потрібна, ні лікарня, яка була необхідна ще багато років тому. Я б хотіла сказати тільки одне: я сподіваюся, що це не остання лікарня, вона стане поштовхом до розвитку дитячої медицини для всієї України, тому що страждають не тільки кияни, не тільки ті, що живуть поблизу, – вся Україна потребує таких лікарень.

Ведуча: Дякуємо, що українці вірять у те, що лікарня з’явиться, що здоровіших дітей в Україні буде більше. І дійсно хотілося б, щоб ті прекрасні коридори, холи, палати, ігрові майданчики, які ми бачили, аби вони були порожні, аби наші діти ніколи не хворіли, тим більше на такі страшні хвороби. Але реальність зовсім інша, і якщо ми маємо надію, що зможемо вилікувати тих, хто цього потребує, то цим потрібно скористатися, тим більше, що є і «добра воля», і кошти, і люди, які вміють це робити.

Ведучий: Під час громадських обговорень були підняті буквально всі питання: і архітектурні, і будівельні, і фінансові, і земельні, і відносини з сусідами. Я думаю, що обговорення пройшло достатньо плідно для всіх, хто був у цій залі, був з нами за екраном телевізора.


Підтримати проект

Підтримати проект

Обери інформер

Допоможи дітям! Розмісти у себе баннер
Приклад інформера: